ZEOS

Ваша IP адреса: 18.232.125.29
Сьогодні: 24.02.2020
12:38
Україна, Київська область, 09200, м. Кагарлик, вул. Паркова, 8
тел. (04573) 5-18-62, e-mail: kagecol_1@ukr.net
Мапа сайту Контакти Головна

Міні чат

BB-Коди

Погода

Натисніть на картинку для збільшення

Календар подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Вік сайту

Реклама

Реклама

Авторизація

Календар новин

«  Грудень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Наше опитування

Оцініть наш сайт


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



Реклама

Реклама 123
Головна » Файли »

Автор Автор: kosarik1 | ДатаДата: 24.02.2020, 12:38 | Розділ:

  Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.
«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель», — цю думку В. Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі.

Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам'ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці.

Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому основна суть перебудови навчально-виховного процесу. Учень — не об'єкт, а насамперед творець свого власного «Я».
Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму структуру навчально-виховного процесу, перейти до вирішення проблеми розвитку та реалізації творчих здібностей кожного школяра.

Перебудова навчально-виховного процесу передбачає певну орієнтацію функцій учителя.

Різко зменшується питома вага його виконавчої діяльності на уроці і, відповідно, зростає функція організаційна. Це, в свою чергу, вимагає глибокого оволодіння педагогічною технологією, вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня. Лише за цієї умови вчитель зможе повноцінно включати учня в діяльність як свого«партнера».
Отже, навчальний процес слід побудувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет.

Кожну годину в історичному часі і просторі людина відкриває і вирішує для себе питання: хто я, для чого прийшла у цей світ, яке моє місце в ньому, який сенс мого життя, на основі яких цінностей я повинна робити вибір свого життєвого шляху, визначати мету і значення своєї діяльності, вибирати засоби їх досягнення та оцінювати їх результати: на що я можу спертися в оцінюванні цих результатів, за якими критеріями і як можливе удосконалення моєї особистості. Для відповідей на ці запитання важливе не здобуття різноманітних знань, а їх зміст і мета.

Отже, методика створює умови, в яких з'являється і потреба, і бажання ставити запитання та шукати відповіді. Методика — це шлях, яким буде йти дитина.

Одним із принципів методики є психологізація в навчанні, яка полягає у розумінні психіки дитини як структури, відмінної від психіки зрілої людини

Важливий для вчителя і принцип активності дитини. Знання, розумовий, духовний та культурний розвиток повинні спиратися на власні зусилля. Особливу цінність для учня має шлях, який він обере, розв'язуючи поставлену перед ним проблему. Учень оволодіває методом праці, який у майбутньому зможе застосувати до аналогічних завдань. Цей принцип допоможе дитині виробити в собі впевненість у власній цінності, у тому, що вона сама дасть собі раду і власними зусиллями зуміє подолати труднощі, які траплятимуться на її життєвому шляху.
Отже, вчитель не займатиме домінуюче становище в класі. Його голос стає рівноправним. Він не є тією людиною, що дає готові формули і розв'язання, а лише тим, хто може допомогти знайти власну правду.

Дітям з перших років життя постійно говорять, що бути найдужчим, найкращим, найрозумнішим — це запорука досягнення успіху в житті. Досить часто діти чують від учителя та батьків фрази, з якими важко сперечатися: «Завжди будь гарним учнем», «Роби, як тобі говорять», «Ні, ти помиляєшся», «Ось яка відповідь є правильною», «Не роби помилок», «Якщо ти будеш добре вчитися, то обов'язково досягнеш успіху в житті». Поступово у дітей формується уявлення, що існує тільки одна правильна відповідь на яке-небудь запитання, а всі інші відповіді є неправильними. Таким чином, учні перестають обмірковувати запитання, як тільки знаходять відповідь, яку вчитель вважає правильною. Крім того, багато учнів переживають стрес через прагнення завжди давати правильні відповіді. Вони керуються не бажанням знайти правильну відповідь і відкрити для себе щось нове, а страхом помилитися. Страх покарання за помилки фактично заважає дитині вчитися. На жаль, наших дітей зазвичай більше хвилюють оцінки, ніж сам процес навчання. Проте, як показує практика, шкільні оцінки не визначають майбутнє дитини. Крім того, десь у шостому чи сьомому класі в учнів формується стійке переконання, що запам'ятати щось — це й означає навчитися чогось. Невблаганне прагнення деяких учителів змусити учнів заучувати спірну, найчастіше недовідну, інформацію призводить до того, що процес мислення підмінюється запам'ятовуванням. Це дуже небезпечна підміна: людина гадає, що вона думає, а насправді тільки відтворює заучені відповіді.
Необхідно змінити саму систему навчання, завдяки якій в учнів сформоване уявлення, що всі люди поділяються на дві категорії — переможців і тих, що програли, і діти готові зробити все, що завгодно, тільки б належати до перших. І учням, і вчителям необхідно зрозуміти, що чим більше помилок учень робить у класі, де він ще не має вирішувати складні питання, тим більше шансів у нього є навчитися їх вирішувати.
Дозволити собі помилитися нелегко. Коли страх помилок міцно укорінюється у свідомості людини, вона за звичкою реагує на свої промахи так, що не дає собі можливості вчитися на своїх помилках. Навчання — це процес дослідження невідомого, здійснення помилок, їх виправлення і пошуку правильних відповідей. Неможливо одразу знати всі правильні відповіді, але необхідно знати, як їх шукати. Тільки відкриваючи для себе щось нове, людина здобуває знання. Школа — це чудовий шанс навчитися добувати інформацію. Уміння робити це швидко й ефективно — навичка, що буде служити людині усе життя, незалежно від обраної нею професії. Завдання школи — навчити дітей
того, як у подальшому житті використовувати набутий ними досвід для розв'язання власних проблем і досягнення успіху.

Однією з важливих умов досягнення цієї мети є застосування у початковій школі інтерактивних технологій.
Чому ж інтерактивні технології треба застосовувати саме у початковій школі і як це робити найефективніше? Не претендуючи на повне розв'язання поставленої проблеми, ми намагалися за допомогою практичного досвіду вчителів початкових класів міста Харкова відповісти на ці запитання.

Кагарлицька загальноосвітня школа I – III ступенів №1

Іванова С.М.

2012р.
 


[ Отримати код посилання на новину ]

Інші новини на цю тему:

    Теги до статті:

    Шановний відвідувач, Ви зашли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм іменем.
    Всего комментариев: 0

    Додавання коментарів

    Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]