ZEOS

Ваша IP адреса: 18.232.125.29
Сьогодні: 24.02.2020
12:35
Україна, Київська область, 09200, м. Кагарлик, вул. Паркова, 8
тел. (04573) 5-18-62, e-mail: kagecol_1@ukr.net
Мапа сайту Контакти Головна

Міні чат

BB-Коди

Погода

Натисніть на картинку для збільшення

Календар подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Вік сайту

Реклама

Реклама

Авторизація

Календар новин

«  Лютий 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829

Наше опитування

Оцініть наш сайт


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



Реклама

Реклама 123
АНГЛІЙСЬКА МОВА
ПОТЕРЯ АЛЬОНА СЕРГІЇВНА
вчитель англійської мови І категорії

Організація навчання слабковстигаючих школярів

У сучасному суспільстві все більшого значення набуває вміння вчитися, яке формується ще в дитинстві. Важливим показником цього вміння є шкільна успішність, яка у певної кількості учнів не досягає мінімального рівня. Практика показує, що слабка успішність – багатогранне явище, яке має складну структуру та походження.

Незважаючи на накопичений школою досвід зменшення ця проблема залишається актуальною в педагогіці. Питання навчання слабковстигаючих школярів перебувають у центрі уваги сучасної педагогіки.

Ми аналізуються можливості підвищення успішності відстаючих учнів, показується необхідність диференційованого та індивідуального підходу, вивчається навченість дітей, особливості проявів різних психічних функцій, загальні та специфічні розумові здібності. У більшості робіт констатується, що слабковстигаючих учнів характеризують наступні особистісні риси: нездатність до узагальнення, слабка усвідомленість розумової діяльності, пасивність, наслідуваність розуму, явна невідповідність між рівнем інтуїтивно-практичного та словесно-логічного мислення.

Шкільні програми розраховані на середню дитину, але в класі зазвичай зустрічаються діти з різною підготовкою до навчальної діяльності, з різними можливостями та здібностями до навчання. Слабковстигаючі учні, як правило, пасивні на заняттях, не прагнуть отримати знання, уникають труднощів, відволікаються у ті моменти, коли йде пошук, потрібне напруження думки. Вчителі не завжди враховують особливості розуміння у таких дітей, характер їхнього мислення, рівень підготовленості, працездатності, загальний розвиток, інтереси, тимчасовий психічний стан. Кожний вчитель у процесі своєї педагогічної діяльності зустрічає немало учнів, які зазнають труднощів під час засвоєння навчального матеріалу. Без виявлення причин цих труднощів, які носять у значному ряді випадків психологічний характер, неможлива ефективна робота з їх подолання і, нарешті, підвищення шкільної успішності.

Можна сказати, що психологічні причини, які викликають відставання у навчанні, різноманітні та знаходяться у складному взаємозв’язку із зовнішніми проявами шкільних труднощів. Необхідно враховувати, що дуже часто відсутня пряма та безпосередня відповідність між зовнішніми проявами труднощів у навчанні та їхніми психологічними причинами: в основі будь-яких труднощів у навчальній діяльності можуть лежати різноманітні психологічні причини, а в основі різних за зовнішніми проявами труднощів може бути одна й та сама психологічна причина. Наприклад, неуважність учня, на яку часто скаржаться вчителі та батьки. Вона може бути наслідком різних причин несформованості власне процесів довільної уваги, результатом недостатнього розвитку розумової діяльності, відсутності інтересу до навчання, наявності яких-небудь особистих проблем. Неуважність учня, особливо якщо вона з’являється після деякого періоду напруженої розумової діяльності, може бути пов’язана з індивідуально-типологічними особливостями школяра (слабкість нервової системи), у ряді випадків утруднене носове дихання школяра може також призводити до неуважності.

А в основі таких різних шкільних труднощів учнів, як погана пам’ять, невміння виділяти у навчальному матеріалі істотне, може лежати одна й та сама психологічна причина – несформованість розумової операції аналізу.

Робота вчителя зі слабковстигаючими учнями зазвичай зводиться до організації наступних заходів: проведення індивідуальних та додаткових занять, які забирають багато часу в учителя та здійснюють додаткове навантаження на учнів; здійснення тиску на учня, що породжує в нього почуття неповноцінності, невіра у свої сили, неврівноваженість, а згодом і вороже ставлення до школи. Але ці дії не дозволяють значною мірою здійснювати ефективну роботу з учнями щодо запобігання слабкої успішності.

Проте відсутність достатньо розроблених та зручних для практичного використання вчителем засобів психологічного аналізу конкретних випадків шкільної неуспішності роблять його роботу з подолання труднощів у навчанні дітей малоефективною, оскільки в більшості випадків учитель користується традиційним способом роботи зі слабковстигаючими учнями: проводить з ними додаткові заняття, які полягають в основному в повторенні та додатковому роз’ясненні навчального матеріалу. Але, як показує досвід багатьох учителів, ці заняття, до яких негативно ставляться учні та які потребують великої витрати часу і сил як учителя, так і учня, далеко не завжди дають бажаний результат. У кращому випадку вони можуть призвести лише до тимчасових позитивних зрушень у навчанні та не ліквідують дійсні причини труднощів школярів.

Розробка різноманітних способів виявлення психологічних причин труднощів у навчанні повинна сприяти принциповій зміні змісту додаткової роботи вчителя зі школярами, які відстають у навчанні.

Підхід, який запропоновано нами, абсолютно інший. Перш за все, слабкі діти не повинні знати, що вони слабкі. І ніхто не може їм у цьому дорікнути, тому що ставлення до них є таким, як і до встигаючих учнів. Матеріал їм подається у більш доступному вигляді. Дитині важливо зрозуміти, що її поважають, а правильна відповідь є результатом її власної праці.

На додаткових заняттях дітям слід пропонувати спеціальні завдання не навчального характеру, які мають на першому етапі діагностичну спрямованість з метою виявлення психологічних причин, що викликають ті чи інші труднощі школярів. На другому етапі ці ж завдання можна використовувати як засіб психологічної корекції виявлених недоліків у психологічному розвитку учнів.

Розробка різноманітних способів виділення психологічних причин труднощів у навчанні може сприяти принциповій зміні роботи вчителя зі школярами, які відстають у навчанні.

Таким чином, можна виділити такі основні способи виявлення відставання учнів:
○ Спостереження за реакцією учнів на труднощі в роботі, на успіхи та невдачі.
○ Навчальні самостійні роботи в класі. Під час проведення самостійних робіт учитель одержує матеріал для розміркування як над результатами діяльності, так і над ходом її протікання. Він спостерігає за роботою учнів, вислуховує та відповідає на їхні питання, іноді допомагає.

Серед причин відставання учнів можна виділити:
● Внутрішні по відношенню до школяра
● Недоліки біологічного розвитку:
а) дефекти органів чуття;
б) особливості вищої нервової діяльності, які негативно впливають на навчання;
в) психологічні відхилення.

– Недоліки психічного розвитку особистості:
а) слабкий розвиток емоційної сфери особистості;
б) слабкий розвиток волі;
в) відсутність позитивних пізнавальних інтересів, мотивів, потреб.

– Недоліки вихованості особистості:
а) недоліки в розвитку моральних якостей особистості;
б) недоліки у ставленні особистості до вчителя, колективу, роботи тощо;
в) недоліки важкої вихованості;
г) недостатній рівень розвитку та вихованості особистих рис, які не дозволяють учневі виявляти самостійність, наполегливість, організованість та інші якості, необхідні для подальшого навчання.

● Зовнішні по відношенню до школяра

– Недоліки освіти особистості:
а) наявність прогалин у фактичних знаннях та спеціальних для певного предмета вміннях, які не дозволяють охарактеризувати істотні елементи понять, теорій, які вивчаються, я також здійснювати необхідні практичнідії;
б) наявність прогалин у навичках навчально-пізнавальної діяльності, які знижують темп роботи настільки, що учень не може за відведений час опанувати необхідним обсягом знань, умінь, навичок.

– Недоліки досвіду впливу школи:
а) недоліки процесу навчання, навчальних посібників тощо;
б) недоліки виховних впливів школи (учителів, колективу, учнів тощо).

– Недоліки впливу позашкільного середовища:
а) недоліки впливів родини;
б) недоліки впливів однолітків;
в) недоліки впливів культурного оточення.

Прийоми роботи вчителя зі слабковстигаючими
1. Вірте у здібності «слабковстигаючого» учня та намагайтеся передати йому цю віру.
2. Пам’ятайте, що для «слабковстигаючого» необхідний період «проникнення» в матеріал. Не квапте його. Навчіться чекати.
3. Кожний урок – продовження попереднього. Багаторазове повторення основного матеріалу – один із прийомів роботи зі слабкими.
4. Вселяючи у слабких віру в те, що вони запам’ятають, зрозуміють, частіше пропонуйте їм однотипні завдання (з учителем, з класом, самостійно).
5. Не ганяйтеся за великою кількістю нової інформації. Умійте з того, що вивчається, вибрати головне, викласти його, повторити та закріпити.
6. Спілкування – головна складова будь-якої методики. Не зумієте привернути дітей до себе – не отримаєте й результатів навчання.
7. Навчіться залучати до навчання слабких сильніших дітей. Виклали матеріал, опитати сильних – посадіть їх до слабких, і нехай продовжується навчання.

Профілактика неуспішності
Учитель може вжити таких профілактичних заходів:
● У процесі контролю підготовленості учнів
– Спеціально контролювати засвоєння питань, які зазвичай викликають в учнів найбільші утруднення.
– Ретельно аналізувати та систематизувати помилки, яких припускаються учні у письмових роботах, усних відповідях, виявити типові для класу та концентрувати увагу на їх ліквідації.
– Контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки.
– Після закінчення теми чи розділу узагальнювати підсумки засвоєння основних понять, правил, умінь та навичок школярами.
– Створити атмосферу особливої доброзичливості під час опитування.
– Знизити темп опитування, дозволити довше готуватися біля дошки.
– Пропонувати учням приблизний план відповіді.
– Дозволити користуватися наочними посібниками, які допомагають викласти сутність явища.
– Стимулювати оцінкою, підбадьорюванням, похвалою.

● Під час викладення нового матеріалу
– Обов’язково перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів матеріалу, який викладається.
– Стимулювати питання з боку учнів у разі утруднення в засвоєнні навчального матеріалу.
– Використовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань.
– Забезпечувати різноманітність методів навчання, які дозволяють усім активно засвоювати матеріал.

● Під час самостійної роботи учнів на уроці
– Добирати до самостійної роботи завдання з меншою кількістю навчального матеріалу, але поданих у певній системі, щоб досягти більшого ефекту.
– Включати у зміст самостійної роботи вправи на ліквідацію помилок, яких учні припустилися у відповідях та у письмових роботах.
– Уміло надавати допомогу учням у роботі, розвивати їхню самостійність.
– Навчати вміння планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль.
– Розбивати завдання на дози, етапи, виділяти в складних завданнях ряд простих, посилання на аналогічне завдання, виконане раніше.
– Нагадувати прийоми та способи виконання завдання.
– Інструктувати про раціональні шляхи виконання завдань, вимоги щодо їхнього оформлення.
– Більш детальне пояснення послідовності виконання завдання.

● Під час організації самостійної роботи поза класом
– Забезпечити в ході домашньої роботи повторення пройденого, концентруючи увагу на найістотніших елементах програми, які зазвичай викликають найбільші труднощі.
– Систематично давати домашні завдання щодо роботи над типовими помилками.
– Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій слабковстигаючими школярами.и.