Місто Кагарлик вперше згадується 1142 р. під назвою Городець. Пізніше воно з'являється під іншою назвою - Ерлик. Так називалася татарська прикордонна сторожа (перекладається це слово як "наказ", "веління").

Близьке до цього ще одне татарське слово, добре відоме нам, - ярлик ("грамота", "документ"). Значить, друга частина назви (Кага-рлик) походить або від ерлик ("наказ"), або від ярлик ("документ").
Припускають, що Кага (перша частина назви) - це ім'я власника грамоти, документа, а можливо, ім'я начальника загону Батия, який тут охороняв кордон.

Є й інше пояснення назви міста. Його виводять від слова Каганлик, яке означало "каганова земля", "землі, що належали якомусь кагану".  Каган - це найвищий титул ватажків у давніх тюркських племен. Каганами називали хозарських ханів і управителів окремих земель. Друга частина слова Каган-лик - це суфікс (порівняйте Чортомлик, Ташлик).

Існує ще одне пояснення назви міста - через назву річки, на якій воно збудоване. Сьогодні річка зветься Кагарлик, але раніше її називали Каргалик. Тюркське карга - це "ворона", але це ще й "кам'яниста річка" (що, в нашому випадку, мабуть, ближче до істини).

Початкова назва річки Каргалик, потрапивши у нове - слов'янське - мовне оточення, зазнала певних фонетичних змін - (-рга- на -гар-); так з'явився оброблений мовою наших предків Кагарлик.

Та лише матінка-історія знає точно, чому таке ім'я має річка й місто, проте вона вміє берегти свої таємниці.
 

2007-2008 н.р.

Вірш учениці 10А класу
Кагарлицької ЗОШ №1 
Христюк Жанни
"Моє місто"

Колись давно осіли люди
На берегах ріки. 
І житла їх з'явились всюди,
І залишились на віки.

Земля їх добре годувала.
Давала ряснії плоди.
Скотарство швидко розвивалось,
Та ось зявились вороги.

Татари нищили, палили.
Людей вбивали та гнітили.
Привіз Кага якийсь ярлик -
І ось його вже Кагарлик.

Та люди швидко піднялися,
І ось уже з колін звелися.
І знов — господарі землі,
Одвічні наші трударі.

Було багато ще незгод,
Долали безліч перешкод.
Неволя, війни, а ще голод -
В душі людей посіяв холод.

Та серце розтопило лід,
Хоч і залишився там слід.
Про мучеників память, про героїв,
І час тих ран нам не загоїв.

Та нині інші вже часи —
Часи це миру та краси.
Часи добробуту, любові.
І чути радість у розмові.

Бо ж незалежна Україна -
І місто наше, як і вся країна.
Зростає, краща, багатіє-
Будується ну і звичайно, мріє.

З днем народження місто, вітаю.
Процвітання тобі я бажаю.
Я люблю тебе, ріднеє моє.
Віддаю тобі серце своє.