ZEOS

Ваша IP адреса: 54.166.232.243
Сьогодні: 19.10.2017
06:34
Україна, Київська область, 09200, м. Кагарлик, вул. Воровського, 1
тел. (04573) 5-18-62, e-mail: kagecol_1@ukr.net
Мапа сайту Контакти Головна

Міні чат

BB-Коди

Погода

Натисніть на картинку для збільшення

Календар подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Вік сайту

Реклама

Реклама

Авторизація

Календар новин

«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Наше опитування

Оцініть наш сайт


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Реклама

Реклама 123




Література творчість учнів школи
Натисніть на картинку для збільшення/зменшення
Наші вчителі
 

Зінченко Валерій Вікторович 
вчитель української мови й літератури, має кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії». Працює над проблемою «Формування мовленнєво – комунікативних умінь у процесі вивчення мови». 

Зінченко Любов Петрівна 
учитель української мови та літератури, має кваліфікаційну категорію «спеціаліст І категорії». Працює творчо. У центрі уваги вчителя – особистість учня, його всебічний розвиток та самовиявлення. Працює над індивідуальною темою «Ідейний аналіз літературних творів у старших класах». 

Ільченко Алла Борисівна -
Вчитель української мови та літератури. Соціальний педагог школи.

Перейти на зміст
2006-2007 н.р. Учень 9 класу Покрепа Руслан "Казка про Івана та податки"
Жив у місті бізнесмен,
Зовні, так, не супермен,
Черевце від’їв гарненьке,
Бо усе смачненьке.
Він маєток добрий мав,
На базарі торгував.
Знав його у місті всяк.
Ну а знався він же як?
Хоч малого ти спитай,
Скаже то: «То Іван нехай».
Як Іван розбагатів,
Кожен знати захотів.
Те, що знав і научав:
«Ви податків не платіть,
Все в карман собі кладіть,
А проблеми де які,
Хлопці є на це меткі,
«Криша» в мене є чудова,
В них коротка дуже мова,
Я їм гроші – в них кулак.
І бояться їх усяк.»
Та ось сталась біда:
"Криша” Ваню підвела:
Хтось на лапу більше дав
Й бізнес Вані він забрав.
Що Іванові робити,
Як тепер на світі жити?
І в халупку він до мами.
Переїхав із торбами.
В мами ж пенсія маленька
Не вгодує його ненька.
Розкричавсь тоді Нехай:
"Пенсій всім добавляй,
Ти, державо, про нас дбай,
Захисти мене від "криші”.
Щоб тікали, наче миші.
І мій бізнес поверни.
Й більш такого не утни!”
А держава тоді каже:
"Де Іван? А ну вставй,
Йди на суд скоріш Нехай.
А тепер усім признайся,
Слів своїх не відчурайся:
Що для держави,
Для її багатства й слави?
Чи податки ти платив,
Чи ти старість захистив?
Де ж ті пенсії нам взяти,
Як ніхто не хоче дати.
І копійку на податки,
Зайві це для них видатки.
Теж повинен хтось платить.
Бо міліції, й судам,
Я з податків виплат дам.
Ти ж податків не платив,
Сам себе не захистив,
Ще й Закон порушив ти,
То й зазнав оце біди.»
І задумався Нехай,
А тобі сказав: «Люд, знай:
Більше так робить не буду,
Бо не хочу цього суду,
Чесно я трудитись стану,
І без «криші», й і без обману.
А податки я державі-Заплачу–клянуся мамі!»